«Чим відрізняєшся від інших?» –
питання задала Петрівна.
Від лівих, правих, кращих, гірших,
вульгарна, хитра чи наївна?

-

Без демагогії просила,
без «ми і різні, і так схожі…».
На це і так не мала сили,
тож думати вляглась на ложі.

-

Із чаєм, печивом, Контактом
взялась iзюм я свій виймати,
та кібер я, а не анатом,
питання треба розібрати!

-

Весела я як Таня й Маша,
уперта як Роман і Паша,
спокійна наче той удав,
аби ніхто без діла не займав…

-

Тож кілька рис я підібрала,
але ж не правильно це все:
чим відрізняємось питали,
ну а мене на спільності несе.

-

Я відрізняюсь від Іринки
тим, що не вмію малювати,
від Петрика, Іллі, Маринки
тим, що лягаю рано спати.

-

І знову все не те виходить,

до чого нам ці імена?
Щось схожими усіх нас робить,
без демагогії ніяк – біда.

-

Тож треба думати логічно:
від ВСІХ – не можу відрізнятись,
і, щоб не мучатися з цим довічно,
конкретно має хтось рівнятись.

-

Нехай з об’єктів А і Б
А – вищий, ну а Б – сильніший,
А – заспіває, Б – чистенько підмете,
відмінностей є набагато більше.

-

Ізюминок існує певна кількість,
скажу Вам по секрету – їх мільйон.
У комбінації найбільша цінність,
в душі людській – такий закон.

-

З двох складових вона зібралась,
природнє і набуте самостійно,
це поєднання в індивідум склалось,
щось схоже, загалом – відмінне.

-

Ой багатенько тут тренділа,
й про себе кілька слів зліпила:
я кпішниця по духу і киянка,
а ще привітна і грайлива троєщанка,
як муза є – пишу вірші,
співаю в дУші і в душІ =)